НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
27.01.2016__________
I. Гортаючи сторінки життєвої книги письменниці
...І теє, що буде, здається мені вже минулим: ті люде, їх речі й події знайомі мені, мов чула їх в казці, мов бачила в сні ще здавна, ще змалку... Так, наче сі тіні жили десь зо мною в незнаній країні. І я до них рвуся у ту далечінь, де спогад про мене вже буде, мов тінь від того листка, що зірвався до ранку і в сутіні зник, мов у сивім серпанку... (Леся Українка)
Леся Українка (справжнє прізвище, ім'я та по батькові – Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилася 25 лютого 1871 року в м. Новограді-Волинському, тепер Житомирської області. Її мати – сестра М. Драгоманова - Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько – Петро Антонович Косач – високоосвічений поміщик, юрист, який дуже любив літературу, живопис. Дитячі роки минули на Волині (м. Луцьк, с. Колодяжне), де вона пізнала побут і звичаї українського села., народні пісні і казки, красу Полісся. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовували вечори і домашні концерти. У 6 років Леся почала вчитися вишивати. Через хворобу (з дитинства і все життя хворіла на туберкульоз) вчилася вдома, здобула глибоку і різносторонню освіту. Знала близько 10 мов, у 19 років написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів», була здібною піаністкою, займалася живописом, глибоко знала вітчизняну і світову літературу, історію філософії і новітні досягнення науки. На формування літературно-естетичних поглядів письменниці мав великий вплив М. Драгоманов. Побувавши 1891 року в Галичині, а пізніше й на Буковині, Леся Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковєєм. У 90-х рр. становила зв'язок з соціал-демократичними організаціями Києва і Львова. Друкуватися почала 1884 у Львові в журналі «Зоря» (вірші «Конвалія», «Сафо»). Плідно працювала в різних жанрах і галузях літератури як поет, драматург, прозаїк, перекладач, публіцист, літературний критик, фольклорист. Перша збірка віршів «На крилах пісень» (1893), згодом вийшли збірки «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902). З 13 років Леся Українка працювала в галузі перекладу. Перекладала твори М. Гоголя, І Тургенєва, Г. Гейне, Г. Гауптмана, В. Гюго, Дж. Байрона, А. Міцкевича, С. Надсона, А. Негрі, М. Метерлінка, Гомера та інш. У 1900 – 1901 роках співпрацювала з петербурзьким журналом «Жизнь», для якого написала ряд літературно-критичних статей – «Два напрями в новітній італійській літературі», «Малоруські письменники на Буковині», «Замітки про нову польську літературу», «Новітня суспільна драма». У 1904 році вийшла збірка вибраних поезій «На крилах пісень». У 900-ті роки Леся Українка працювала переважно в жанрі драматургії. За відносно короткий час (1896-1913) написала близько 20 драматичних творів, які стали новим явищем в історії української драматургії. Вершина творчості письменниці – драма-феєрія «Лісова пісня», яка утверджує людську мрію, високі почуття, перемогу краси життя над бездуховністю.
Тяжкий стан здоров'я змушував Лесю Українку лікуватися на курортах Криму, Кавказу, Буковини і Німеччини, Італії, Єгипту, Швейцарії.
Померла письменниця 1 серпня в м. Сурамі, Грузія у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник – бронза, граніт, скульптор – Г.Л. Петрашевич; встановлений у 1939 році). Могила Лесі Українки є національною пам'яткою.
Творчість Лесі Українки є видатним явищем не тільки української, а й усієї світової культури. Її драматичні твори ставлять на сценах театрів не тільки України, а й за кордоном. Багато поезій поетеси покладено на музику.
За мотивами драми «Лісова пісня» композитор Скорульський створив балет, композитор В. Кирейко – оперу. В м. Новограді-Волинському, де народилася поетеса, в с. Колодяжному, де вона провела дитячі роки, і в Києві відкрито літературно-меморіальні музеї. Пам'ятники – у Києві, в м. Сурамі, Грузія (тут засновано також будинок-музей), в Саскатуні (Канада). У 1972 році встановлено літературну премію ім. Лесі Українки, яка присуджується за кращі твори для дітей.
8У Сестра Лесі Українки Ольга Петрівна Косач-Кривинюк (1877-1945) ще в 30-х роках, у Києві, розпочала свою працю над збиранням і упорядкуванням родинного архіву, а також над збиранням рукописів Лесі Українки, головне, її листів. Особливо наполегливо Ольга Петрівна працювала над цими матеріалами в останні два роки перед війною, а також і у важких умовах війни і еміграції. |
 |
83.3 (4Укр)5 – 8 |
 |
8У5 (069) |
 |
8
Фотокнига «Леся Українка: сюжети з життя» - це нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант. |
 |
|
ІІ. Світоглядно-філософські погляди митця
Я честь віддам титану Прометею,
що не творив своїх людей рабами,
що просвітив не словом, а вогнем,
боровся не в покорі, а завзято,
і мучився не три дні, а без ліку,
та не назвав свого тирана батьком.
(Леся Українка «В катакомбах»)
У сузір’ї величних імен видатних українців Лесі Українкі належить невмируща слава невтомного борця за честь і гідність українців в їх довготривалій боротьбі за свободу та незалежність. Саме тому її ім’я назавжди стало символом безкомпромісного служіння вищим ідеалам людського буття. Для письменниці Україна – це світ у Всесвіті, з його особливостями і неповторністю. В закликах, які рясно розсипані в поезіях Лесі, сформульований найголовніший принцип її творчості. Поетеса пропонує відмовитися від народовського плачу по минувшині і зосередити свої зусилля на діяльній боротьбі за нове буття. |
|
8У Різнобічна і складна змістовно творчість Лесі Українки може бути розглянута на рівні світоглядно-філософського аналізу, що і пропонує автор цієї книги. Такий підхід дає можливісь виявити і простежити основні напрями пошуків поетеси в сфері проблем національної ідентичності. |
 |
8У Леся Українка та її зв’язки з українським соціал-демократичним рухом – тема книжки відомого літературознавця Алли Диби. На основі зібраних упродовж багатьох років і ретельно досліджених численних архівних матеріалів, документів, спогадів автор створила своєрідні портрети-есеї звитяжців, славетних представників інтелектуальної еліти України, які брали активну участь у тогочасних громадсько-політичних рухах, шукаючи державотворчого шляху для рідного народу. |
 |
III. Лесин дивосвіт
Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте... » Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова,
як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини... (Іван Франко)
Винятково велике значення творчість Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами і мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п’ятистоповий ямб тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії.
Драматургія письменниці вражає новизною тем, гостротою філософсько-психологічних конфліктів, філософськими узагальненнями, поетичною красою, високою культурою вірша. ЇЇ новаторство виявилося і в змісті, і в формі драматичних творів. До того в Україні переважала соціально-побутова драма. Леся Українка започаткувала в українській літературі філософську та психологічну драму, з образами широких узагальнень, символічного звучання.
Сюжети драматичних творів письменниці охоплюють історію людства за три-чотири тисячоліття. Єгипет фараонів, Вавілон, Іудея, Еллада, Римська імперія часів раннього християнства, середньовічна Іспанія, перші поселення колоністів у Північній Америці, українська та інонаціональна міфологія – весь цей колосальний матеріал систематизується, художньо осмислюється.
8У Монографічне дослідження про Лесю Україку – спроба інтерпретації її творчості через звернення до постмодерної теорії тексту, зокрема до концепцій феміністичної критики. Постать української письменниці розглядається в контексті інтелектуальних і духовних шукань її складної доби, зламу віків, коли зароджувалися численні тенденції художнього розвитку, визначальні для мистецтва всього XX століття. |
 |
8 Феномен свободи є одним із центральних у драматургійній спадщині Лесі Українки. Поєднавши у своїй творчості українську традицію і загальносвітовий культурний досвід, вона запропонувала власну візію загальнолюдських цінностей, ідеалу свободи особистості, нації. Про це йдеться у монографічному досліженні. |
 |
8У5 Книга представляет историю постановок своеобразных и сложных для сценического воплощения произведений Леси Украинки в театре, кино и на телевидении. Широко привлекая материалы исследователей творчества Леси Украинки, рецензии на спектакли, высказывания актеров и режиссеров, автор дает оценку спектаклям, кинолентам и кинофильмам. |
 |
8 Творчість Лесі Українки – пристрасного лірика – органічно злита з її особистістю, і події її життя, до найінтимніших моментів «біографії душі», стають природним, украй важливим коментарем для розуміння текстів, так само як тексти – ключем до її життя. |
 |
8У Монографію присвячено мало розробленій і цікавій темі літературознавства – психології творчості крізь призму рукописного тексту. |
 |
8У У монографії досліджується творчість Лесі Українки – яскравий зразок реалістичної манери письма, збагаченої взаємодією з іншими художніми методами, стилями, а також процесами кореспонденції мистецтв. |
 |
8У4 Монографія присвячена одній із малодосліджених ділянок творчості Лесі Українки – її епістолярній спадщині. Листи поетеси розглядаються в історико-літературному, теоретичному, літературно-естетичному, психологічному і джерелознавчому аспектах, у тісному зв’язку з її художньою творчістю. Велику увагу приділено питанням творчої лабораторії, стильовим особливостям. |
 |
IV. Творча спадщина письменниці
Інтелект, поетична інтуїція, глибока ніжність жіночої психіки, сильна творча воля, орлиний лет душі, яка уміє відмежувати себе від життєвої торговиці і без галасу творити собі образ вищої людини, - оте все сплелося в творчості Лесі Українки в одну гармонійну цілість. (Микола Євшан)
Леся Українка писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу).
Писати поезії вона почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач, засланої за участь у революційному русі.
Поетеса написала збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902). За 13 років, будучи важкохворою, створила близько 20 драматичних творів, серед яких першочергово треба назвати «Одержиму», «Кассандру», «У пущі», «Бояриню», «Адвоката Мартіана», «Лісову пісню», «Камінного господаря», «Оргію».
Окреме місце в літературній спадщині письменниці має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом пов’язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначені повісті «Жаль» і «Приязнь».
До якої б теми не зверталася Леся Українка, кожен сюжет, кожен образ чітко проектувався в сучасність, оскільки вона не просто розглядала такий величезний відрізок життя цивілізації, а концентрувала проблеми і прагнула побачити і осмислити кожне явище у філософсько-ідеологічній площині.
У1 Драматична поема «Бояриня» геніальної української поетеси Лесі Українки написана у квітні 1910 року і вперше видрукована у журналі «Рідний край» 1914 року вже після її смерті. Твір написано під впливом історичних праць Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша та етнографічних джерел, коли з боку царської влади посилились утиски пригноблених окраїн і національних меншостей. Зміст поеми пов’язаний із XVII століттям, добою Руїни й Петра Дорошенка. |
 |
У1 |
 |
У1 У виданні вміщено кращі поетичні та драматичні твори: «Давня казка», «Лісова пісня», «Одержима», «Оргія», «Бояриня», які рекомендовані Програмою середньої загальноосвітньої школи з української літератури для текстуального і оглядового вивчення. |
 |
У1 До збірки ввійшли драматичні твори видатної української поетеси, написані в 1901 – 1913 роках. |
 |
У1
«Лісова пісня» Лесі Українки вражає читача глибиною і витонченістю авторської думки, музикою слова, неповторним образом Мавки, в якій чудово поєдналися духовне багатство і зовнішня краса, ніжність і доброта. |
 |
У1 До збірки ввійшли драматичні поеми Лесі Українки «Блакитна троянда», «Кассандра», «У пущі», «На полі крові», «Лісова пісня», «Адвокат Мартіан», «Камінний господар», «Оргія», «Бояриня». |
 |
9 Праця Лесі Українки «Стародавня історія східних народів», що створювалася 1890 – 1891 рр. для навчання молодшої сестри, була видана Ольгою Косач-Кривинюк 1918 року. Вона має неперебутню вартість як основа поглядів Лесі Українки на всесвітню історію та історичний процес, а також як свідчення широти інтересів письменниці, її педагогічних здібностей. Талановито написані «історичні записки» стали першим українським підручником про життя, культуру народів Давнього Сходу. |
 |
Підготувала виставку пров. бібліотекар Стець Я.М.
Література до книжкової виставки
«Я в серці маю те, що не вмирає...»