library

НАУКОВА БІБЛІОТЕКА

logo dnu

CSS Menu On Top Css3Menu.com

11.08.2020__________

Віртуальна виставка «Невтомний шукач скарбів минулого рідного краю»
(До165-річчя від дня народження Дмитра Івановича Яворницького )

Рильський

«І всі мої думки на Україні…»

(Д. І. Яворницький)

Надходить 165 років від дня народження (1855-1940) видатного українського історика, археолога, народознавця, фольклориста, етнографа, археолога, археографа, лексикографа, краєзнавця, громадського діяча Дмитра Івановича Яворницького – людини енциклопедичних знань і величезної працездатності. Ім’я Д. Яворницького горить найяскравішою зіркою в сузір’ї дослідників історії українського козацтва, а його публікації джерел до історії запорозьких козаків неоціненні для вивчення значного історичного періоду існування українського народу, його боротьби за свою свободу і державність. Величезні заслуги вченого і в розвитку музейної справи. Він – засновник Січеславського (Дніпропетровського)історико-культурного музею, де за тридцять років зібрав понад 80 тис. експонатів. Як збирач і колекціонер старожитностей архівних джерел, Яворницький був одним з перших в Україні організатором музейної та архівної справ.
Дмитро Іванович Яворницький належить до тих самобутніх талантів, які, пройшовши тяжкий шлях сумнівів і поневірянь, зазнавши утисків і переслідувань, принесли на вівтар власної долі самовіддану працю і любов до свого народу. Він залишив після себе спадщину, яка без сумнівів входить до ряду найкращих надбань української і світової культури.

I. Життєвий шлях науковця

«Якби ви знали, як я люблю своє Запорожжя і його сердечних сіромах!.. Люблю тому, що не знаходжу ніде іншої втіхи, люблю тому, що там є широкий простір для моєї привільної натури, люблю тому, що в чистих річкових водах своєї України бачу сумний образ своєї особи»

(Д. І. Яворницький)

Дмитро Іванович Яворницький народився 7 листопада (25 жовтня за старим стилем) 1885 року в родині сільського диякона с. Соснівки Харківського повіту (нині с. Борисівка Дергачівського району Харківської області). Початкову освіту він здобув удома. Батько часто читав йому літературні твори на історичну тематику, зокрема М. В. Гоголя, Т. Г. Шевченка. З переказів, легенд, українських народних пісень і дум, почутих від бабусі, він довідувався про побут, звичаї й ратні подвиги запорізьких козаків та їх ватажків.
Після опанування «домашньої науки» юнак поїхав до Харкова здобувати середню освіту. Закінчивши повітову школу в 1874 році Яворницький три роки провчився в Харківській духовній семінарії. Очевидно, тут не обійшлося без впливу батька-священнослужителя. Проте, не довчившись двох останніх богословських класів, він без особливого жалю залишив стіни семінарії і в тому ж 1877 році успішно склав іспити на історико-філологічний факультет Харківського університету. Будучи студентом вищого закладу, молодий дослідник відразу включився в кипучий науковий пошук: почав збирати і вивчати спеціальну літературу, опрацьовувати джерела з історії запорізьких козаків. У 1881 році Яворницький з успіхом закінчив університет і одержав можливість залишитись у ньому для підготовки до викладацької роботи  на кафедрі російської історії. Але його жагуче бажання дослідити і висвітлити на сторінках своїх праць запорізьку давнину не обминули складні наслідки. Перші ж публікації Дмитра Івановича з цієї проблематики викликали різке невдоволення консервативно настроєних істориків і безпосередньо керівництва, привернули особливу увагу  царських сановників. У зв’язку з цим його було проголошено «сепаратистом»  і позбавлено права викладати в університеті.
У 1885 році через обставини, що склалися в університеті, без будь-яких матеріальних засобів до існування Дмитро Іванович був змушений залишити Харків і переїхати до Петербурга, щоб читати там у гімназії та на педагогічних курсах лекції з історії. У Петербурзі царські органи влади продовжували переслідувати його за роботу по вивченню й пропаганді історії українського народу. Незважаючи на все це, вчений, як і раніше, кожного літа виїжджав на Запоріжжя і проводив там археологічні розкопки.
У 1892 році Яворницького об’явили політично неблагонадійним і вислали до Ташкента без права займатися викладацькою діяльністю. Але і в Середній Азії він не припиняє дослідницької роботи.
Три тяжких роки він провів у Середній Азії у засланні та один рік у Варшаві, де працював позаштатним чиновником особливих доручень при Казенній палаті. Лише в 1897 році, після довгих поневірянь, Яворницькому нарешті знову вдалося зайнятися наукою. На цей раз він одержав посаду приват-доцента в Московському університеті на кафедрі історії Росії. Тут Дмитро Яворницький читав лекції з історії українського козацтва, розповідав про археологічні експедиції на Запоріжжя. Але в Московському університеті складались не дуже сприятливі умови для наукової роботи: позначилось негативне ставлення до його предмета реакційно настроєної професури. Тому захист магістерської дисертації, який він запланував, було вирішено проводити в Казанському університеті (1901).
Приблизно в ті роки він часто їздив по різних містах (Петербург, Катеринослав, Чернігів, Феодосія, Бердянськ та інші), де виступав з публічними лекціями з улюбленої теми. В них нерідко критикувалася антинародна політика царського уряду.
Популярність вченого поступово зростала. Цьому багато в чому сприяла його ґрунтовна обізнаність з першоджерелами, їх глибокий і вдумливий аналіз. У пошуках усе нових і нових фактів та даних з історії Запорізької Січі він відважився відвідати навіть далекі сховища документів у Персії, Палестині, Туреччини, Польщі. Добре вивчив фонди архівів, Москви, Києва, Соловецького монастиря і т. д.
Мабуть, враховуючи все це, земська управа і наукове товариство Катеринослава запросили Д. І. Яворницького на посаду директора крайового історичного музею, що мав офіційну назву Музею старожитностей Катеринославської губернії (1905).
Для музею, який став для вченого ніби рідним домом, Яворницький зробив дуже багато. Значну кількість експонатів директор придбав на власні кошти. Серед них – козацький і селянський одяг, зброя, давні рукописи, монети, цінні художні полотна тощо. На той час запорізька тематика в музеї була представлена найбагатшою в країні й за її межами. Всього Яворницькому пощастило зібрати понад 80 тисяч експонатів. Деякі з них зараз становлять унікальні колекції.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Яворницький не залишив керування історичним музеєм у Дніпропетровську і одночасно викладав в Інституті народної освіти (1920-1933), де продовжував розробляти історію Запорізької Січі, займався проблемами краєзнавства. У 1937 році Президія АН УРСР присудила йому вчений ступінь доктора історичних наук.
За значні досягнення в справі розвитку історичної науки на Україні в 1924 році Д. І. Яворницький був обраний членом-кореспондентом, а в 1929 році – академіком АН УРСР.
Помер вчений 5 серпня 1940 року в Дніпропетровську, де і був похований на міському кладовищі. Але в 1961 році його останки перенесено на територію Дніпропетровського історичного музею. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР музеєві присвоєно ім’я Д. І. Яворницького.

1

94(477)
А16
Абросимова Світлана Вікторівна
Дмитро Яворницький та його родовід / С. В. Абросимова, А. Ф. Парамонов. – Харків: Харківський приватний музей міської садиби, 2009. – 112 с.
1744122 КСХ

В книзі на значному масиві архівних матеріалів, що вперше вводяться до наукового обігу, реконструйовано родовід українського вченого-енциклопедиста, видатного дослідника історії запорозького козацтва, фундатора Дніпропетровського історичного музею Дмитра Івановича Яворницького (1855 - 1940). Репрезентовані в книзі документи є цінним джерелом для висвітлення маловідомих чи зовсім невідомих аспектів біографії Д. Яворницького, передусім його походження, родинного контексту, стосунків вченого з батьками та іншими родичами, впливу цих стосунків на життя та творчість вченого.

2

94(477)
С24
Світленко Сергій Іванович
Дмитро Яворницький: вчений та педагог в українському інтелектуальному товаристві: монографія / С. І. Світленко. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – 312 с.
1757818 КСХ

Монографія стосується діяльності Д. І. Яворницького як вченого і педагога в українському інтелектуальному співтоваристві, яке представляло науково-освітньо-культурну мережу індивідуальних, групових та колективних зв’язків, контактів, комунікацій, структур, інституцій, вертикальних і горизонтальних ліній взаємодії. Ця своєрідна уявна і водночас цілком реальна інтелектуальна спільнота об’єднувалася, насамперед, вічними загальнолюдськими та національними цінностями, стала виявом формування та становлення українського громадянського суспільства і української модерної нації.

3

9с(2)
Ш24
Шаповал Іван Максимович
В пошуках скарбів: оповідання про Д. І. Яворницького / І. М. Шаповал. – Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 352 с.: іл.
1570896 КСХ

Український письменник у своїх змістовних оповіданнях, об’єднаних єдиним сюжетом, розповідає про життя і творчу діяльність невтомного археолога, історика, етнографа, фольклориста і письменника Д. І. Яворницького, про його дружні взаємозв’язки з видатними діячами літератури і мистецтва – Л. М. Толстим, Лесею Українкою, І. Ю. Рєпіним, М. В. Лисенком та іншими.

3

9(с2)
Ш95
Шубравська Марія Митрофанівна
Д. І. Яворницький. Життя, фольклористично-етнографічна діяльність / М. М. Шубравська. – Київ: Наукова думка, 1972. – 251 с.
941212 КСХ

У книзі йдеться про бентежне, творчо неспокійне життя вченого, академіка АН УРСР Д. І. Яворницького. Написана на великому архівному та маловідомому матеріалі, ця книга є першою спробою синтетичного дослідження життя, громадської та наукової діяльності Яворницького, його плідної праці, насамперед в галузі фольклористики, етнографії та лексикографії.

 

II. Сучасники про академіка

«Це був учений і діяч з дуже широким колом інтересів: історик, археолог, фольклорист, етнограф, лексикограф, письменник-прозаїк, що пробував свої сили й у віршуванні. Але в центрі його уваги була історія Запоріжжя, в яке він був по-юнацькому закоханий»

(М. Т. Рильський)

Дмитра Івановича Яворницького знало і щиро поважало чимало людей. Дружбою з ним пишались. Яскраві публічні виступи на історичну тематику, цікаві, часом інтригуючи публіцистичні та наукові твори – все це приваблювало до нього. Чуйність, відвертість і доброзичливість були характерними рисами дослідника. В різний час він зустрічався чи листувався з провідними діячами науки і культури: Л. М. Толстим, М. І. Костомаровим, І. Ю. Рєпіним, М. Л. Кропивницьким, М. К. Садовським, П. К. Саксаганським, В. В. Стасовим, О. І. Купріним, М. В. Лисенком, М. М. Коцюбинським, А. П. Чеховим, О. М. Горьким та іншими. Багато з них звертались до Дмитра Івановича за фаховими консультаціями. Він же в свою чергу, шукав у своїх друзів і знайомих поради та підтримку.

5

94(477)
К72
Костюк Микола
Поруч з Яворницьким: спогади писаря козацького батька / М. Костюк, упоряд. М. Чабан. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2008. – 192 с.
1744116 КСХ

До книги Миколи Костюка (1915 - 1997)включено спогади про історика Дмитра Яворницького, фактичним секретарем якого він був в останні роки життя вченого. Також друкуються його спогади про участь в археологічних експедиціях над Дніпром, про голодомор 1933 року та пережите в роки німецької окупації. Видання доповнене листами Миколи Костюка та спогадами про нього.

5

9(с2)
Ч12
Чабан Микола
Сучасники про Яворницького: Спогади / М. П. Чабан. – Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро», 1995. – 204 с.
1661215 КСХ

Збірник складають спогади сучасників про життя і діяльність видатного українського історика академіка Дмитра Яворницького (1855 - 1940). Відомі діячі української, російської, польської культури та науки Олена Пчілка, Дмитро Дорошенко, Максим Рильський, Іван Сенченко, Яр Славутич, Володимир Гіляровський, Єжи Єнджеєвич та інші створюють колективний портрет запорозького літописця, невтомного Нестора українського козацтва, шукача скарбів минулого рідного краю.

6

94(477)
Ш24
Шаповал Іван Максимович
Козацький батько: Образ Д. І. Яворницького у спогадах письменників, діячів культури і науки / І. М. Шаповал. – Кривий Ріг, 1998. – 254 с.
1728997 КСХ

У книзі «Козацький батько» найстарішого письменника Придніпров’я Івана Шаповала зібрані унікальні матеріали, які створюють цілісний портрет видатного українського історика Дмитра Івановича Яворницького. Книга є своєрідним продовженням відомої кільком поколінням шанувальників історії України книги Івана Шаповала «В пошуках скарбів».

III. Наукова спадщина вченого

«Моїм правилом у житті було: працюй, працюй, не задивляйся вперед і не озирайся назад; працюй, не чекаючи нізвідки й ні від кого ні нагороди, ні похвали, працюй до тих пір, поки служать тобі руки і допоки б’ється живе серце в твоїх грудях; працюй на користь твого народу і на благо Батьківщини, яка дорога тобі»

(Д. І. Яворницький. З промови на 30-літньому ювілеї науково-літературної діяльності)

Дмитро Іванович Яворницький, здобувши освіту на історико-філологічному факультеті Харківського університету (1877 - 1881), близько 60 років невтомно працював на ниві вітчизняної науки і культури, вніс неоціненний вклад у розвиток історії, археології, етнографії, фольклористики, археографії, мовознавства, української художньої літератури (писав вірші й прозові твори). Різнобічний талант, природна обдарованість і неймовірна працелюбність цієї людини вражали сучасників. Творча діяльність Д. І. Яворницького складає цілу епоху в історії української науки і культури. Його творчий доробок воістину велетенський: він опублікував понад 200 праць, в тому числі 50 окремих книг (історичних досліджень, збірників документів, художніх творів, нарисів тощо).


8

9(с2)
Я22
Яворницький Дмитро Іванович
Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний / Д. І. Яворницький. – Дніпропетровськ: Січ, 1991. – 70 с.
1592569 КСХ

Праця Д. І . Яворницького присвячена дослідженню життя, державно-політичної діяльності та славних подвигів гетьмана України Петра Конашевича Сагайдачного – народного героя, козацького полководця, видатного політика і українського просвітителя.

9

9(с2)
Я22
Яворницький Дмитро Іванович
Дніпрові пороги: географічно-історичний нарис / Д. І. Яворницький. – Дніпропетровськ: Промінь, 1989. – 139 с.
1544110 КСХ

Книга відомого українського історика, етнографа і археолога, академіка Д. І. Яворницького є результатом багатолітньої роботи по дослідженню унікального явища природи – Дніпровських порогів.

10

9с2
Я22
Яворницький Дмитро Іванович
До історії степової України / Д. І. Яворницький. – Дніпропетровськ: Січ, 2004. – 443 с.
1693126 КСХ
 
До книги увійшли унікальні документи минулого, які опрацював видатний вчений Д. І. Яворницький. Цей яскравий, різноманітний матеріал дає змогу глибше зрозуміти політичні та економічні стосунки, що склалися між різними верствами населення.

11

9(с2)
Я22
Яворницький Дмитро Іванович
Запорожжя… / Д. І. Яворницький. – Київ: Веселка, 1995. – 447 с.: іл.
1623509 КСХ

Праця видатного історика Д. І. Яворницького розповідає про поїздки автора по місцях колишньої Запорозької Січі. При перевиданні цієї унікальної пам’ятки, яка вперше після 1888 року виходить у світ, максимально збережено мовну специфіку та повністю подано ілюстративний матеріал.

12

94(477)
Я22
Яворницький Дмитро Іванович
Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків / Д. І. Яворницький. – Дніпропетровськ: Промінь, 1990. – 190 с.: іл.
1767914 КСХ

Праця Д. І. Яворницького присвячена дослідженню життя і подвигів легендарного кошового отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка.

13

9(с2)
Я22
Яворницький Дмитро Іванович
Історія запорозьких козаків: У 3-х т. Т.1. / Д. І. Яворницький. – Київ: Наукова думка, 1990. – 578 с.
1564978 КСХ

Тритомна «История запорожских козаков» видатного українського історика, етнографа і фольклориста, археолога, письменника, лексикографа, академіка АН УРСР Д. І. Яворницького (1855 - 1940), надрукована в 1892 – 1897 рр., є однією з найцінніших пам’яток вітчизняної дореволюційної історіографії, важливим джерелом для вивчення історії українського козацтва.

14

9(с280)
Я22
Яворницкий Дмитрий Иванович
История города Екатеринослава / Д. И. Яворницкий. – Дніпропетровськ: Січ, 1996. – 277 с.
1662366 КСХ

Це друге видання нарису Д. І. Яворницького про заснування міста Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) та його історію, яка охоплює період із 70-х років XVIII століття до початку 30-х років XX століття. У додатку подано «Усну оповідь колишнього запорожця Микити Коржа».

Література до книжкової виставки «Корифей української культури XX століття»

 


Виставку підготувала пров. бібліотекар Стець Я.М.

На головну